Давнє сакральне мистецтво від Лесі Колосенко – у Вишгородському музеї
Автор: Інна КОСЯНЧУК Дата: 27.04.2018 22:32
Вона почула голос трави, і це не цвіркун співав під ногами. Не був це голос ні птаха, ні звіра, ні людини, ні комахи — так могла говорити тільки трава. Ішов той голос приглушено, мов шепіт, але вона його розуміла. Знову-таки не так, як розуміють людську м
Травинка до травинки, билинка до билинки – і ось поступово виникає справжнє диво! Чарівні звірі й птахи змушують надовго зупинитися і роздивлятися – як це у майстрині вийшло? Вогненна Олениця, яка щоночі мчить на дискові місяця, могутній і чарівний звір Сімаргл, Вепр – захисник роду, танцюючі жар-птиці, золоті вужики… А ще – велична і ніжна Богиня Мати Літа. Кожна скульптура, ретельно і дбайливо виплетена із трав і квітів, як маленький Всесвіт, містить у собі вічні сакральні символи.
Таким є дивовижний світ київської майстрині трансформаційної скульптури Лесі Колосенко, сповнений магії й неповторності. Майстрів, які працюють у цьому напрямку, небагато. У селах ще в 70-ті роки минулого століття поширеними «витвором» з трави були щітки, якими білили стіни. А потім і це забулося. Що ж казати про древнє мистецтво травоплетіння! Однак, вочевидь, залишились в Україні острівці, де цей вид народної творчості зберігся, і так зірки зійшлися, що пані Леся жила саме на такому острівці. «Пам’ятаю, як мені, малій, щоб забавити, щоб я не заважала дорослим робити їхню нелегку роботу, бабуся давала жмут трави, показувала, що можна з неї зробити» згадує майстриня. А далі… Своїх дітей травоплетінню вчила, щоб відволікти від важкої ноші, яка випала на її родину – понад двадцять років сім’я боролась за життя старшої доньки… Та жорстока доля перемогла… Мисткинею пані Леся стала після важкої особистої трагедії. Каже, сама трава її підтримала, потягнулась до неї, підказала, де вихід…
Леся Колосенко ретельно підбирає матеріал для своїх робіт, не лише сама плекає-вирощує, а й знаходить потрібне у різних місцях України, в тому числі – й у місцях сили. То ж не дивно, що її роботи наповнені такою потужною енергетикою, такою любов’ю, таким бажанням зберегти пра-прапращурське мистецтво.
«У мене особливе ставлення до рослин, – каже пані Леся, – кожна травинка, росинка, жучок, павучок для мене святі. Я виходжу на луки, і земля сама починає до мене промовляти, наче посилає те, що ти повинен узяти. Часом буває, що єдина квіточка потрібна тобі саме у той час і ту пору, й тобі відкривається, де вона має бути. Шукаючи гармонію в собі, ти відкриваєш гармонію з навколишнім світом. Коли стаєш у полі на курганах нашої благословенної землі, то відчуваєш себе малесенькою частинкою безмежного Всесвіту. Людина повинна задумуватися про своє місце у ньому. Я завжди пригадую старих людей з мого рідного села поблизу Білої Церкви, як вони ставилися до праці на землі. То були святі, просвітлені працею селянки. І тоді починає стеблинка лягати до стеблинки, сорти трав сплітаються у потовщення, аж ось і ніжки у тваринки починають набувати форм і контурів. Намотаєш перший шар майбутнього образу, і потрібно дати йому вистоятися, щоб трава підсохла, бо як стебла пересохнуть, то трава ламається. Це дуже важка праця, бо треба стежити за вологістю повітря, щоб не пересушити матеріал. Потрібно знати, коли збирати траву, щоб у ній не завелася міль. Так і народжуються Оленичка-вогнедариця, Веприк – тотем села Народичі, Олень, Тур, Павичі, які переносять наші душі в інший світ».
Пані Леся брала участь у багатьох мистецьких фестивалях. А днями її виставка її робіт під назвою «Всесвіт – Україна» відкрилась у Вишгороді на Київщині, в музеї давньоруського гончарства – одного з підрозділів Вишгородського історико-культурного заповідника (ВІКЗ).
Виставка не залишила байдужим нікого з відвідувачів – а це і вишгородці, які цікавляться історико-культурною спадщиною свого краю, і учні Нижчедубечанської школи, які приїхали подивитись на справжнє диво, на чарівних звірів і птахів, створених майстринею з трав і квітів, і з глибокого філософського бачення і сприйняття довкілля
«Це унікальна, особлива виставка майстрині з широкою душею, з великим серцем, справжньої патріотки України, -- зазначила під час відкриття виставки директор Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидат історичних наук Влада Литовченко. -- Підтримка своєї історії, культурних традицій є дуже важливим моментом і для держави і для кожного громадянина. Від предків нам дісталась унікальна історико--культурна спадщина, народні традиції. Ми їх не тільки повинні вивчати і знати, а й зберегти, популяризувати і передати майбутніх поколінням. Це дуже важлива місія кожного громадянина». Звертаючись до школярів, Влада Литовченко зауважила: «Вчіть історію свого краю, історію своєї держави, вивчайте все, що ідентифікує нас як українців, в тому числі унікальні народні традиції, які бережуть і розвивають наші унікальні майстри».
Леся Колосенко, презентуючи свій доробок, наголосила: «Для щастя так мало треба – любити свою землю. Якщо ви її любите, то ви все зумієте і все на світі здолаєте, і відбудетесь як особистості, бо ваша місія на землі – творити добро і примножувати любов. Ось одна з композицій -- я назвала її «Великоднє диво". Бо це справді велике диво – народження нового дня, коли ніч стає коротшою, і людина пробуджується, щоб творити. Це значить – сіяти, росити, плекати, робити красивою нашою землю. Ці ягнятка, ягничка і баранчик зроблені з травички, яка росте на наших луках. А ще – льон, житечко пшеничка. Ось дерево життя – це символ нашого народу. Українці споконвіків жили в гармонії з природою, цінували і обожествляли все, що їх оточує. І наша земля була красивою. Зараз вона перетворена в якийсь занапащений рай, тому що ми десь втратили зв’язок з природою. А якщо людина живе в гармонії з природою, тоді й земля вдячна – розцвітає, обдаровує і робить нас щасливими».
Майстриня показала й інші композиції, розповіла, що деякі роботи виконані разом з вихованцями сиротинця з села Глинське на Сумщині. Також вона пообіцяла дітям, що бажаючих також навчить плести цікаві вироби з трави.
І дорослі, й діти зацікавлено оглядали виставку і слухали розповідь майстрині. Особливо діти – ті ловили кожне слово. Надія Руденко, вчитель Нижчедубечанської середньої школи, поділилась враженнями: «Автор виставки дуже гарно представила все дітям, я бачу, що їм це справді цікаво, і це дуже захопливо».
Про те, що діти справді зацікавились, свідчить і те, що багато дітей виявили бажання відвідати майстер–клас Лесі Колосенко в той же день. Майстриня детальніше розповіла про низку народних традицій і навчила дітей плести з трави птахів. Не довелось у цей день нудьгуввти й майстрам- гончарам, які вже протягом немалого відтинку часу навчають бажаючих і покрутити гончарний круг, і навчитися ліпити з глини.
А ви хочете все це побачити і долучитись до творчості? Приходьте! Виставка триває в музеї давньоруського гончарства за адресою: місто Вишгород, вулиця Межигірського Спаса, 11. Також можете записатися на майстер-класи за телефонами: 050 601 10 99, та 098 427 74 88.
Автор: Інна КОСЯНЧУК
прочтений: 1025 оценки: 0 от 0
© Свидетельство о публикации № 19674
Цена: 1 noo
|
Ваши комментарии
|
Чат
Опросы
Музыка
Треки
НеForМат
Академия
Целит
Юрпомощь
О сервере
О проекте
Юмор
Работа
О нас
Earn&Play
Для контактов
skype:noo.inc
|
