Пропозиції до політики щодо реабілітації осіб з порушеннями здоров”я
Автор: Сергей Любченко Дата: 21.11.2017 20:38
У столичному готелі «Київ» відбулася презентація книги Богдана Мойси «Пропозиції до політики щодо реабілітації осіб з порушеннями здоров”я». Підготовка аналітичних матеріалів, викладених у цій книзі, є частиною проекту, що реалізує Громадське об”єднання «Лабораторія законодавчих ініціатив» у рамках програми USAID : «РАДА : підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво». Наголосимо : програма USAID РАДА, що виконується Фондом Східна Європа, сприяє становленню підзвітного, відповідального і демократичного парламентського органу.
Автор дослідження, координатор аналітичного напряму Української Гельсінської Спілки Богдан Мойса пише : «Чинна система реабілітації не може вдало реагувати на сучасні виклики. Ба більше, її правове забезпечення не відповідає міжнародним зобов’язанням, які взяла на себе Україна1 . Підтвердження невідповідності реабілітаційної системи України міжнародним стандартам подає й Всесвітня організація охорони здоров’я (далі – ВООЗ), місія якої проводила відповідну оцінку у грудні 2015 . Потреба отримання реабілітаційних послуг стосується значної кількості населення України. Йдеться, по-перше, про осіб з інвалідністю, кількість яких у загальній структурі населення суттєво зросла. Якщо на початку 90-х рр. минулого століття загальна чисельність людей з інвалідністю становила близько 3 % від усього населення, або 1,5 млн осіб, то чисельність осіб з інвалідністю у 2013 р. – 2 788 226 осіб, або 6,1 % усього населення, відповідно їх кількість зросла майже в 4 рази. На початок 2016 року кількість людей з інвалідністю складала 2614061 (у тому числі: 250229 осіб з інвалідністю І групи, 918966 тис. – ІІ групи, 1291249 – ІІІ групи та 153547 дітей з інвалідністю), що дорівнювало 6,11 % у загальній структурі населення (42760,5 тис. осіб). Високий показник інвалідності зумовлюється цілим комплексом причин: недосконалістю чинної системи охорони здоров’я, недостатньою безпекою та охороною праці, травматизмом на дорогах, погіршенням якості харчування та питної води, старінням населення, наявністю різноманітних катаклізмів екологічних, природних, воєнних, зокрема проведенням Антитерористичної операції (далі – АТО) та ін.. Формально показники кількості осіб з інвалідністю, що проходять реабілітацію, не є аж надто низькими. За минулий рік у реабілітаційних установах, що перебувають у сфері управління Міністерства соціальної політики України (далі – Мінсоцполітики) проходили реабілітацію понад 19,0 тис. осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, зокрема у державних реабілітаційних установах – 3,8 тис. осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю. Однак державою фактично не здійснюється моніторинг результативності отриманих реабілітаційних послуг та ефективності діяльності зазначених реабілітаційних установ. Другою важливою категорією, що потребують реабілітаційних послуг, є особи, що постраждали внаслідок АТО. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статус учасника бойових дій встановлено 296 278 особам; інваліда війни – 5 004 особам; учасника війни. – 715 особам; члена сім’ї загиблого – 7 205. Крім того, внаслідок проведення АТО порушення здоров’я через бойові дії набули понад 9 тисяч цивільних осіб, із яких 200 встановлено інвалідність . Станом на 01.01.2017 пройшли санаторно-курортне лікування та реабілітацію в санаторно-курортних закладах Міноборони 1621 учасник АТО та 125 членів їхніх сімей. Психологічну реабілітацію отримало понад 5 тисяч учасників АТО. Водночас відсоток осіб, що потребують такої допомоги суттєво відрізняється, що змушує припустити недосконалість системи оцінки потреб у реабілітації . Те ж саме стосується й моніторингу ефективності реабілітаційних заходів. Серед показників фактично відсутні дані щодо впливу здійснюваних заходів на життєдіяльність особи. Поза системою реабілітації , декларованою для осіб з інвалідністю, опинились особи із порушеннями здоров’я, яким не формалізовано статус інваліда однієї із груп. На жаль, в Україні практично відсутня міжвідомча координація сфер охорони здоров’я, освіти та соціального захисту в питаннях реабілітації людей з інвалідністю, а створена система реабілітації не задовольняє потреби осіб з інвалідністю в отриманні послуг, особливо в сільській місцевості. Чинній реабілітаційній галузі бракує комплексної системи оцінки потреб, міждисциплінарної роботи у наданні послуг та безпосередньої їх спрямованості на клієнта. Неналежним залишається й рівень забезпечення осіб із інвалідністю допоміжними засобами та засобами медичного призначення. За окремими категоріями осіб з інвалідністю перелік таких засобів потребує перегляду. Забезпечення ж протезуванням взагалі стає предметом уваги правозахисників та журналістських розслідувань. У 2015 – 2016 роках забезпечено протезуванням та протезуванням 379 учасників АТО. Не кращою є й ситуація із забезпеченням засобами медичного призначення. Ба більше того, як йшлося вище, особи із порушеннями здоров’я, які потребують відповідних засобів, але яким формально не встановлено групи інвалідності не зможуть розраховувати на державну підтримку для їх придбання. Актуальність перегляду системи реабілітації знайшла своє відображення і в стратегічних документах національного рівня. Зокрема, одним із очікуваних результатів Національної стратегії у сфері прав людини зазначено: «приведено у відповідність із МКФ критерії встановлення інвалідності та отримання реабілітаційних засобів і послуг людьми з інвалідністю». Що ж, нам залишається подякувати авторові за це ґрунтовне дослідження. Шкода лише, що далеко не всі представники вищіх ешелонів влади ознайомилися на цей час із цифрами і фактами, які не можуть залишити байдужою жодну людину, яка має серце патріота!
Сергій Любченко.
|
Ваши комментарии
|
Чат
Опросы
Музыка
Треки
НеForМат
Академия
Целит
Юрпомощь
О сервере
О проекте
Юмор
Работа
О нас
Earn&Play
Для контактов
skype:noo.inc
|
